ukru

Сходження на Кайлас

кайлас - розширення свідомоті та набуття окультних знань
Існуючи  всередині величезного живого організму, який ми назваємо  Космос, людська свідомість здатна оперувати практичними всіма енергіями, які доступні  нашій планеті. Інша справа, що не всі енергії  доступні людині через обмеженніть  деяких каналів свідомості.

Вінцовий  лотос сахасрара, що складається з тисячі пелюсток є проводником та одночасно приймачем енергії з навколишнього простору, але з ряду причин деякі пелюстки можуть працювати не в повну силу, або бути закритими . Стан пелюсток впливає  на роботу свідомості формуюч ілюзії свідомості , схильність до хвороб і самі хвороби, але крім усього іншого вони так само пов’язані з формуванням долі і наявністі тих чи інших здібностей.
Деякі пелюстки, які при детальному розгляді є мікровихрями, несуть в собі інформаційний відбиток минулих втілень. Сформовані ілюзії минулого отримали свою активацію через синхронізацію з певними хвилями енергій космосу, які були присутні в момент зачаття дитини при її народженні і таким чином, викликали вроджену схильність до прийому деяких енергій або закритість до інших. Це формує ментальність людини і її характер. Натальна астрологічна карта – відображення впливу цих енергій на здібності і долю.
Пелюстки Сахасрари мають магнітні властивості  й здатність притягувати те, що вони генерують. Тобто страх, що виходить з людини притягне в її життя те, що вона побоюється . Таким чином, енергія відображає роботу свідомості,  міцно закріплюється і формує ілюзію крізь яку людина оцінює навколишній світ. З одного боку, це створює уявну замкнутість і зумовленість долі, але з іншого боку вимагає від людини зусиль щодо роботи над своїми думками та кругозором, щоб скинути обмеження –  ілюзії і почати рухатися вперед – стати творцем своєї долі.
Будь-яка ілюзія  обмежує свідомість бо створює фрагментарне уявлення про  ціле (Згадайте про притчу із сліпими  мудрецями, які намагалися описати слона…. ) Але розвиток свідомості – це  розбиття ілюзії, що можливо лише завдяки накопиченню досвіду і знань. Це інформація іншого рівня, яка дозволить похитнути ваші переконання і розширити кругозір, формуючи критичність – шлях позбавлення від ілюзій. Для стійких і міцних впевнень це завжди приносить розчарування і страждання, що іноді розтягується не на одне життя…
Відображення ілюзій на свідомість досить складно. Це можна порівняти хіба що зі складною мозаїкою, малюнок якої у деяких людей відкритий в одному місці, але закритий в іншому, а в інших все навпаки, але зустрічаються люди, у яких відкриті частини мозаїчної картини збігаються і тоді можна говорити про схожиц світогляд або спорідненнч душ. Але успіху домагаються ті, хто зможе максимально віддалитися від фрагментарності мозаїки, щоб побачити всю картину цілком. Кожен фрагмент – це наші психічні і моральні якості, той досвід, який ми набуваємо на протязі всього нашого життя і досвід, який був сформований попередніми втіленнями. Чим більше позитивного досвіду, тобто такого, з якого зроблені висновки і ці висновки засіли в енерго-інформаційному просторілюдини, тим більше у нех здібностей і вищі моральні якості. Крім цього, ця людина має більш широкий кругозір тобто має можливість віддалятися від фрагментарності і побачити проблему цілком. Але це не виключає пізнання світу – відкриття та вивчення закритих до цього часу фрагментів мозаїки. До того ж кольори деяких фарб в мозаїці можуть змінюватися в залежності від освітлення… Якщо б картина була б повністю відкритою і зрозумілою, то людина перейшла би на інший енергетичний рівень – вище людського і школа під назвою «планета Земля» для неї лишилася б позаду.
Розвиток людської свідомості від фрагментарного до повного, зрощуміння причинно-наслідкових зв’язків відображено у символічному сходженні на гору Кайлас. Символічність Кайлас досить цікава в процесі розуміння сходинок – рівнів свідомості. Мало потрапити на вершину гори (хоча для багатьох і це вже багато), треба ще потрапити до зали храму, і пройти крізь кожен з них. Духовність, мудрість, знання доступні тим, хто здатен побачити загальну картину , не зациклюючись і тим більше не розвиваючи у себе упередже ставлення до чого-небудь. Але це можливо тільки з досвідом і завдяки накопиченю знань, що є єдиною можливістю розширення свідомості. Узагальнюючи крихти, роблячи з цього висновок ми відштовхуємося від дна і починаємо повільно підніматися вгору. Кожна сходинка – це новий рівень, на якому необхідно узагальнити висновком знання, а потім розширити їх і знову узагальнити, але вже зробивши більш глибокий висновок і так постійно піднімаємося у гору…
Дуже багато залишаються біля підніжжя або зупиняються на шляху до вершини. Побачивши подібне вперше, я попросила свого провідника показати причину, і він відповів, що це сліпота. Але відповідь не задовольнила мене і я стикнулася з біополем деяких з них і зрозуміла в чому вона полягає:
• зовнішнє засліплення своїми знаннями, які породжують гордість
• Сліпе слідування релігії або вченню
• Сліпа віра у вчителя , що призводить до фанатизму і не дає досвіду, а лише забирає енергію
• Зовнішнє засліплення важливістю свого шляху, що відриває від життя і не дозволяє в повній мірі взаємодіяти з ним.
Але потрапивши на вершину гори не всі будуть допущені до храму. Найцікавіше, що цього позбавлені ті, хто дуже хоче цього, а так само ті, хто вже занадто благовенно відноситься до вищих сил. На моє здивування, провідник відповів, що вони почекають оскільки їм потрібно охолонути . Страх навіть перед Богом – є гальмом у розумінні процесів світобудови. Всі ці люди були в якомусь брудному, а дехто навіть у рваному одязі і намагалися стати менше – начебто сховатися при появі ченця храму.
І ось я потрапила в першу залу. Вона темна, свічки погашені. Незважаючи на красу залу віна невеликп з відчиненими вхідними дверима, які ніколи не закриваються начебто намагаються показати цим, що в будь-який момент людина може покинути його, і ніхто не пошкодуєї ні радушний монах-настоятель ні сама людина. Щоб залишитися потрібен вагомий привід і людина повинна сама вирішити, який він.
Другий зал величезний, свічки горять і все купається в золоті, яке буквально скрізь в т. ч. і на стінах, але щоб потрапити в цей зал потрібно зруйнувати стіну першого залу, що можливо тільки з руйнуванням стереотипів у своїй свідомості, звільнивши місце для нових знань та інформації. Тільки потрапивши в цю залу розумієш обмеженість своєї свідомості у минулому і разом з торжеством пізнання приходить і смуток щодо решти людства за їх нерозумність, але бажання спасти цей світ або його окремих особистостей кзникло на завжди разом із розумінням причинно-наслідкового взаємозв’язку.
Третій зал не має меж і в ньому на стільки свіже повітря і все залито сонцем, що здається, наче я перебуваю поза стін. Це свобода свідомості від будь-яких обмежень. Разом з нею приходить відчуття захоплення і торжества від сили Творця і радості, що ти є частиною його. Монах-настоятель попросив мене сісти у центр золотого диска на якому був зображений один із найстаріших символів. Сівши в нього я відчула величезну, потужну енергію,що проходить крізь мене. Після цього я ще багато днів була заряджена цією енергією і здавалося, що якщо захочу, то зможу спокійно левітувати, але чи потрібно це? Сила полягає у розчиненні в тиші. Це теж треба зрозуміти.
Сподіваюся, мій досвід стане в нагоді вам на своєму шляху.
Удачі 🙂
©Центр езотерики та окультних наук ІндраГсиль (школа магії ІндраГсиль)
Передрук статті або її фрагмента дозволено тільки з активним посиланням на цей сайт

Обговорення закрито.